У липні поточного року, а саме 5 числа, Ріші Сунак, видатний діяч британської політики, оголосив про свій відхід з посад лідера Консервативної партії і прем’єр-міністра Великобританії. Дане рішення було обумовлено поразкою, яку зазнала очолювана ним партія на минулих виборах. В результаті зміни політичного керівництва, Кір Стармер, лідер Лейбористської партії, зайняв звільнилися пости.
Кір Стармер з’явився на світ 2 вересня 1962 року в британській столиці, Лондоні. Йому було дано ім’я на честь Кіра Харді, першого керівника Лейбористської партії, що відображає політичні погляди його батьків, які дотримувалися лівих переконань.
Батько Стармера працював слюсарем, а мати присвятила себе роботі медсестрою. У сім’ї, крім Кіра, був брат і дві сестри. Його дитячі роки пройшли в невеликому містечку Окстед. У період навчання в школі він виявляв інтерес до музики і активно займався нею. Після завершення навчання в університеті Лідса в 1985 році, де була отримана ступінь в області юриспруденції, продовжив освіту в Оксфордському університеті. У період з 1980-х по 1990-ті роки займався написанням статей, які публікувалися у виданнях лівої спрямованості.
Правова діяльність Кіра почалася в 1987 році з отримання статусу адвоката, що спеціалізується на захисті прав людини в судових процесах. Надалі його професійний шлях продовжився в Північній Ірландії, де він обіймав посаду радника з прав людини. У 2002 році Кіру було присвоєно звання королівського адвоката, що є високою оцінкою його професійних якостей і досвіду. Даний титул присвоюється монархом і свідчить про видатні юридичні здібності та довіру до адвоката у вирішенні складних і значущих справ. Королівські адвокати вважаються елітою юридичної спільноти і мають право представляти інтереси клієнтів в найбільш відповідальних судових процесах. З 2008 по 2013 роки Кір Стармер обіймав посаду директора Державної обвинувальної служби. У 2014 році він був удостоєний звання лицаря-командора ордена Бані, що є однією з найбільш почесних нагород в Сполученому Королівстві.
Політична діяльність Кіра почалася з Лейбористської партії, що представляє ліве крило політичного спектру, виступає за посилення державного регулювання економіки, захист інтересів трудящих і забезпечення соціальної справедливості. Лейбористи неодноразово формували уряд у Великобританії.
Кір Стармер з юних років виявляв прихильність лейбористським ідеалам. У 2015 році він був обраний до парламенту, а в 2016 році зайняв пост міністра з питань імміграції, який покинув через розбіжності з партійним керівництвом. У 2020 році Стармер очолив Лейбористську партію, змінивши на цій посаді Джеремі Корбіна, який дотримувався вкрай лівих поглядів.
У програмі Стармера заявлені масштабні перетворення у Великобританії: підвищення рівня життя працюючого населення, вирішення житлової проблеми, націоналізація залізничної інфраструктури та поштової служби, реформування системи охорони здоров’я та судової системи. Він також має намір скоротити нелегальну імміграцію і заснувати Національний фонд добробуту. У передвиборчій платформі лейбористів особливу увагу приділено відновленню відносин з Європейським союзом, зміцненню зв’язків з Німеччиною і Францією, а також підтримці України. Партія виступає проти видобутку нафти і газу в Північному морі, віддаючи пріоритет розвитку екологічно чистої енергетики.
Зовнішньополітична стратегія Кіра Стармера передбачає відновлення конструктивного діалогу з Європейським союзом і зміцнення зв’язків з Німеччиною і Францією. Прихильність принципам Північноатлантичного альянсу (НАТО) залишається пріоритетною, і декларується намір надавати підтримку Україні. У близькосхідному регіоні позиція Стармера полягає в необхідності припинення вогню в Секторі Гази і звільнення утримуваних заручників. У травні поточного року він заявив про готовність розглянути питання про визнання Палестини в разі заняття поста прем’єр-міністра. Слід зазначити, що його колишня підтримка Ізраїлю викликала критику з боку мусульманської громадськості, що згодом призвело до перегляду його позиції з цього питання.
В цілому, передвиборна платформа Кіра Стармера орієнтована на вирішення широкого спектру проблем, поліпшення якості життя громадян і забезпечення соціальної справедливості.
Однак, виникає питання про відповідність заявлених цілей реальним можливостям і пріоритетам. Необхідно оцінити, наскільки зовнішньополітичні амбіції відповідають внутрішнім викликам, що стоять перед країною. Даний аспект буде розглянуто в подальшому аналізі.
