Вже чотири роки ми тут, у тилу, коли потерпаємо від природних явищ або побутових незручностей, порівнюємо свій стан і умови життя з умовами на фронті. Влітку запитували захисників, як вони рятуються від спеки, восени – як їм воюється під зливами, а сьогодні актуальне запитання, яке стосується морозів. Отже, ми поцікавилися у наших респондентів: як військові витримують морози і сніг? Чого найбільше потребують? Чим ми можемо допомогти?
Геннадій Рибченков, старший сержант:
– Мерзнемо. Хоча зараз я на самій теплій позиції в нашій зоні. Мені доводилося ночувати в морози в БМП та КАМАЗі. Двері «бехи» не зачиняв, бо їх важко відкривати, і, головне, тхне дизпаливом, до того ж це завжди бляшанка. Нічого, мінус 11 витримував. Каремат, два спальники, повністю одягнений, включаючи шапку і берці, пережив. Найжахливіше виходити до вітру: залишаєш кубло, і за хвилину воно вже крижане.
На роботі допомагають грілки хімічні для ніг та рук, друг Юра Рогало мені цілий ящик надіслав, ще раз дякую. Все залежить від бліндажа та буржуйки. Є заточені під окопні свічки, не завжди якісні як піч, так і свічки, і тоді жопа. Просто лежиш одягнений, закутаний, п’єш каву та чай. Пічки теж не завжди протопиш, бо дим демаскує.
Найбільше потребуємо дров. Бо ми в моєму випадку серед степів, посадок мало, поблизу себе чіпати не можна, бо знову демаскування. Але ви їх нам не підвезете, так? Велика потреба в пилках на акумуляторах, у них спасіння. Одяг за ніч не встигає просохнути після снігу, тому важлива зміна хоча б термобілизни. В мене вона є, а пилки нема.
Віталій Єгоров, комбат «Ультрас»:
– За великим рахунком, ви нічим не можете допомогти. Буржуйки не годяться – тепловий сигнал для FPV, будь-який бліндаж буде видно. Свічки в нас є, теплий одяг також. Рятує «мівіна»: не треба довго готувати, запарив, додав тушонки, їжа готова. От від «мівіни» ми б не відмовилися. А ще від газових балонів, які приєднуються до горілок. Тримаємося, все добре. Лиманський, вовчанський напрямки – мій батальйон.
Сергій Терещенко, штаб-сержант:
– Хто готувався завчасно, у тих більш-менш нормально. Хто не готувався, то хто їм лікар? Щодо бліндажів та погребів, то там буржуйки вже не потопиш. Зараз через дрони тинятися шукати дрова майже неможливо. Ми, наприклад, завчасно розжилися «вебастами». П’ять літрів соляри на добу – і тепло. Якщо по ямах або на зачистках по підвалах, то гарний, дорогий спальник, хімічні сухі грілки, і, якщо є можливість занести, то окопні свічки. «Вебасти» і спрощують, і рятують життя.
Геннадій Нікішов, молодший сержант:
– В залежності від того, наскільки близько до ворога розташована позиція та наскільки вона облаштована, використовуються різні засоби. Десь можна і буржуйку поставити, а десь максимум окопні свічки. А десь і їх використовувати проблемно, так як це демаскує. Дрони з тепловізійними камерами ніхто ж не відміняв. Допомагають і хімічні грілки. Але найважливіше – це грамотно підібраний і пошарово вдягнутий одяг. На жаль, це історія не про той одяг, що видається ЗСУ, а про той, який вимушені купувати самостійно.
Ватні штани є хоча і теплою, але незручною штукою. Якщо ти використовуєш той же американський 7 level, то ти можеш нормально регулювати температуру, навіть знявши з себе найтепліші речі, які на тобі саме зверху. А от у випадку з «зсушними» ватними штанями так не вийде, бо вони є лише доповненням до інших штанів, по суті, теплою підкладкою. І жодної можливості для вентиляції та терморегуляції.
Олег Бондар, старший солдат:
– Наші в основному розквартировані по будинках. Гріємося буржуйками, коли немає світла. Якщо є електрика, «дуйчиками» тощо. Хто на виїздах, викручуються як можуть. В основному у машинах. А так виручають бахіли, ватники. Дуже в нагоді хімічні грілки. Схоже на валянки, одягається поверх взуття. Ватники – маю на увазі ватні штани, які йдуть у комплекті з бушлатом. Може й не геть ватні, але товсті і теплі.
