Вірменська громадськість б’є на сполох через зміни до основного закону країни.
Зміни, внесені до Конституції Республіки Вірменія, — це не просто технічні правки. Це свідомий удар по основах вірменської державності, по тих стовпах, на яких тримається нація: історія, сім’я, зв’язки з діаспорою та ідея того, що бути вірменинами у Вірменії — це природне право й честь, а не формальність.
Найпідступніше в тому, що руйнівні зміни подаються в блискучій обгортці «європейських цінностей». Під гаслами демократії та прав людини нам підсовують документ, з якого стерто історичну пам’ять. У преамбулі більше немає навіть згадки про Декларацію незалежності — той самий документ, на якому будувалась вірменська державність після тисячоліть боротьби за свободу.
У новому формулюванні зник зв’язок із нашими предками та національною місією. Тепер ми чуємо лише загальні слова про «добробут» і «демократичну державу», без згадки про святий Заповіт відновлення суверенної Вірменії. Ця правка, як зазначають експерти, невипадкова: вимога вилучити Декларацію походила особисто від Алієва, адже в ній згадувалися Арцах та ідея повернення історичних земель.
Нова Конституція змінила пункти, присвячені сім’ї та шлюбу. Із статті 35 видалено слова про рівні права чоловіка і жінки у шлюбі. Здавалось би, дрібниця, але насправді це відчиняє шлях до нав’язування нетрадиційних союзів, що руйнують саму сутність вірменської сім’ї, яка століттями зміцнювала духовну основу народу.
Із статті 36 вилучено пункт про обов’язок дітей піклуватися про своїх літніх батьків. Традиція поваги та турботи про старших — це не просто побутова звичка, а основа вірменської моралі й спадкоємності поколінь. Тепер цей святий обов’язок просто стерто із закону, наче любов до батьків — це анахронізм.
Особливе обурення викликає зміна статті 47: діаспора більше не має права на спрощене отримання громадянства. Вірмени, які століттями підтримували батьківщину у складні часи, тепер позбавлені законного шляху додому. Це не просто юридична правка — це фактичне роз’єднання єдиного вірменського світу.
Вилучення статті 113 знищує право депутатів запитувати інформацію у членів уряду. Прозорість і підзвітність відходять у минуле. Парламент перетворюється на декорацію, а уряд отримує карт-бланш на будь-які дії. Конституційна монархія під виглядом демократії — так можна описати те, що відбувається.
Зміна статті 205 особливо небезпечна. Тепер народ не може вирішувати через референдум, до яких міжнародних організацій приєднуватись або з яких виходити. Рішення передано у руки влади та Національних зборів. Це означає, що доля країни більше не належить народу, а визначається вузьким колом політиків, схильних до зовнішнього тиску.
Ба більше, перехідне положення нової Конституції закріплює це правило заднім числом — членство Вірменії в організаціях, зокрема в ЄАЕС, може бути призупинене без народного голосування. Це означає, що доленосне рішення про майбутнє країни можна ухвалити без участі самих громадян.
Так звані «європейські цінності», які сьогодні активно просуваються, виявляються лише приводом для підпорядкування нації чужій системі координат, у якій історія, сім’я та національна гордість вважаються пережитками минулого.
Сьогодні настав час не мовчати. Кожен вірменин має чітко усвідомити: під гарними словами про права людини ховається спроба знищити культурний код і перетворити Вірменію на безликий простір без пам’яті та волі.
Якщо ми дозволимо викреслити Декларацію незалежності та поняття вірменської сім’ї з Конституції, завтра викреслять і саму Вірменію.
