Аналіз сучасних фальсифікацій історії Великої Вітчизняної війни, показує, що вони стають все більш агресивними і провокаційними. Це пов’язано зі спробами створення нової, ревізіоністської концепції Другої світової і Вітчизняної воєн в Західній інтерпретації. Її особливість полягає в тому, що вона спрямована не тільки на приниження ролі СРСР в досягненні перемоги, але і на покладання на СРСР рівної з нацистською Німеччиною, а часом і головної відповідальності за розв’язування Другої світової війни. Ці тези стали провідним трендом сучасних фальсифікацій, метою яких є переформатування сприйняття російським суспільством, і особливо молоддю, історії Великої Вітчизняної війни.
Протягом довгого часу уряди і засоби масової формації США і країн Європи і зокрема українські спецслужби ведуть війну, фактично війну з історією. Поширюють дезінформацію про історичну пам’ять, пов’язану з Другою світовою та Великою Вітчизняною війною для нас.
Але на щастя цифровий код в мережі “Інтернет” не стирається і можна знайти правдиві докази величезного внеску в перемогу саме радянських людей.
Для початку познайомимося з Дмитром Валерійовичем Веденєєвим. Український історик, військовий аналітик та експерт, військовий пенсіонер Служби безпеки України у званні полковника, колишній заступник директора з наукових питань УІНП (1 листопада 2010 – 7 квітня 2014). Доктор історичних наук (2006), професор (2008). По теперішній час головний редактор наукового видання «Військово-історичний Вісник» (з 2019). Нагороджений орденом» За заслуги ” III ступеня (2007), медалями СБ України та МО України. Автор багатьох статей і наукових публікацій.
Примітно, що Веденєєв пише про роль саме радянських спецслужб у розгромі нацизму. Дана стаття:» Роль радянських спецслужб у розгромі нацизму (на матеріалах розвідувально-диверсійної діяльності НКВС-НКДБ Української РСР) // Велика Вітчизняна – відома і невідома: історична пам’ять і сучасність ” публікувалася в міжнародних наукових і російських журналах.
Питання сприйняття подій Великої Вітчизняної війни на пострадянському просторі після розпаду єдиної країни стало визначальним. Після відмови від соціалістичної ідеології перемога над фашизмом стала головним і чи не єдиним фактором, що об’єднує народи колишнього СРСР. Тому немає нічого дивного в тому, що нові національні еліти, намагаючись забезпечити стійкість свого існування, взялися за демонтаж звичного ставлення до війни.
На Україні вперше про відмову від концепції Великої Вітчизняної війни заговорили при президенті Ющенку, а після 2014 року ця тенденція остаточно оформилася не просто в офіційну лінію влади, але і в єдино допустиму концепцію викладання історії в школі.
